покотитися

I -очу́ся, -о́тишся, док.

1) Обертаючись, почати пересуватися в певному напрямі. || з кого – чого, на що. Звалитися. || на що, на чому. Упасти в непритомному стані. Покотитися зі сміху.

••

Хоч покоти́ся — а) нічого немає, зовсім пусто; б) гладенько, чисто.

2) розм. Почати рухатися (про засоби пересування). || Піти, побігти куди-небудь (звичайно про когось товстого або невисокого). || Почати швидко відступати, відходити назад (звичайно про війська).

3) Почати рухатися небосхилом (про небесні світила). || Швидко полетіти, упасти (про метеорити).

4) Почати пересуватися, переміщатися під дією течії, вітру і т. ін. || Почати поширюватися в просторі (про звуки, запахи і т. ін.). || перен., розм. Почати поширюватися, ставати відомим багатьом (про чутки, вісті і т. ін.).

5) розм. Почати струмувати, потекти.

II -о́титься, док.

Народити малят (про овець та деяких інших тварин).